дитячий

ДИТЯ́ЧИЙ, а, е.

1. Прикм. до дити́на і ді́ти¹.

Мені здалося, що несподівано вернулись мої давні дитячі літа (Н.-Лев., II, 1956, 402);

Дитячий сміх розноситься в садах (Сос., Солов. далі, 1957, 81);

*У порівн. Веселий, ніби дитячий, сміх розтулив тітчині вуста й розлігся по хаті разом з дядьковим сміхом (Коцюб., І, 1955, 464);

// Признач. для дітей.

Казку сю я хотіла послать в Галичину в дитячий журнал, якщо вдасться мені добре ця проба, то писатиму більш (Л. Укр., V, 1956, 18);

Радянська дитяча література — багатонаціональна література (Літ. газ., 9.III 1950, 4);

// у знач. ім. дитя́ча, чої, ж. Кімната для дітей.

Там, у дитячій, не світилося, але відблиски заграв кидали крізь вікно широку смугу червонуватого світла (Смолич, II, 1958, 33).

Дитя́чий буди́нок — навчально-виховний заклад з інтернатом для дітей, які не мають батьків.

Нарешті вони опинилися на подвір’ї дитячого будинку (Панч, Ерік.., 1950, 66);

Дитя́ча консульта́ція — лікувально-профілактична установа для дітей.

Об’єднані дитячі та жіночі консультації були [у 1940 році] не тільки в усіх містах, але й у кожному районному центрі і деяких.. селах (Матеріали охор. здоров’я.., 1957, 124);

Дитя́че місте́чко — позашкільний виховний заклад, який організовує дозвілля і виховання дітей;

Дитя́чий садо́к — установа, в якій здійснюється догляд і виховання дітей дошкільного віку (після трьох років).

Щоранку батько одвозив Полінку в дитячий садок, а ввечері, після роботи забирав її додому (Автом., Щастя.., 1959, 6);

Дитя́чі я́сла — установа, в якій здійснюється догляд і виховання дітей до трьох років.

На кожній рудні є дитячі ясла (Панч, Синів.., 1959, 10).

2. Власт. дитині; такий, як у дитини.

Через стрічки було видно тонкий, рівний, як стріла, ще дитячий стан [Онисі] (Н.-Лев., III, 1956, 17);

Дитячою щирістю переконливо звучали її слова (Ле, Опов. та нариси, 1950, 320);

// перен., ірон. Не такий, як у серйозної, дорослої людини; незрілий, наївний.

На дитячий розум перейшов (Номис, 1864, № 6248);

// у знач. ім. дитя́че, чого, с. Власт. дитині, характерне для її поведінки і т. ін.

В ній було ще багато дитячого, вона хвилювалась і червоніла (Мик., II, 1957, 362).

◊ Дитя́ча хворо́ба чого — про недоліки, характерні для початкового періоду розвитку чого-небудь.

На початку 30-х років Горький справедливо вказав на таку дитячу хворобу літератури, як схильність декого з письменників, як він писав, «форсити образами» (Талант.., 1958, 33).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дитячий — дитя́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. дитячий — (- літа) малечий; (розум) незрілий, недозрілий, недосвідчений, зелений, наївний, недорозвинений; д. дитинний, діточий, дитинячий. Словник синонімів Караванського
  3. дитячий — [диет’ачией] м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і Орфоепічний словник української мови
  4. дитячий — -а, -е. 1》 Прикм. до дитина і діти I. || Признач. для дітей. || у знач. ім. дитяча, -чої, ж. Кімната для дітей. Дитяча консультація — лікувально-профілактична установа для дітей. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. дитячий — А, -е. 1. Дешевий. Дитячі ціни. 2. Несерйозний. Дитячий рівень. Словник сучасного українського сленгу
  6. дитячий — ДИТЯ́ЧИЙ (стосовний дитини, дитинства: як у дитини), МАЛЕ́ЧИЙ розм., ДИТИ́ННИЙ розм., ДИТИ́НЯЧИЙ розм., ДІТО́ЧИЙ діал. В уяві Небесника з'явилися дві голови дитячі (М. Томчаній); Папір з малечих літ псувати Навик я (М. Словник синонімів української мови
  7. дитячий — Дитя́чий, -ча, -че; -тя́чі, -чих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. дитячий — Дитячий, -а, -е Дѣтскій. Згадали наші забавки давні, дитячі, — пригадали й дівочі безсумні часи. МВ. ІІ. 179. на дитячий розум перейшов. Впалъ въ дѣтство. Ном. № 6248. Словник української мови Грінченка