дитячо
ДИТЯ́ЧО, рідко. Присл. до дитя́чий 2.
Ніна, кинувши на нас останній дитячо-ласкавий погляд, вийшла за двері (Досв., Вибр., 1959, 99);
— Тьотіцька Гася, — дзвеніло дитячо з вікон будинку (Головко, І, 1957, 211).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дитячо — дитя́чо прислівник незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови