1. Орфоепічний словник української мови

дитячий

дитя́чий

[диет’ачией]

м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дитячий — дитя́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. дитячий — (- літа) малечий; (розум) незрілий, недозрілий, недосвідчений, зелений, наївний, недорозвинений; д. дитинний, діточий, дитинячий. Словник синонімів Караванського
  3. дитячий — -а, -е. 1》 Прикм. до дитина і діти I. || Признач. для дітей. || у знач. ім. дитяча, -чої, ж. Кімната для дітей. Дитяча консультація — лікувально-профілактична установа для дітей. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дитячий — А, -е. 1. Дешевий. Дитячі ціни. 2. Несерйозний. Дитячий рівень. Словник сучасного українського сленгу
  5. дитячий — ДИТЯ́ЧИЙ (стосовний дитини, дитинства: як у дитини), МАЛЕ́ЧИЙ розм., ДИТИ́ННИЙ розм., ДИТИ́НЯЧИЙ розм., ДІТО́ЧИЙ діал. В уяві Небесника з'явилися дві голови дитячі (М. Томчаній); Папір з малечих літ псувати Навик я (М. Словник синонімів української мови
  6. дитячий — Дитя́чий, -ча, -че; -тя́чі, -чих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. дитячий — ДИТЯ́ЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до дити́на і ді́ти¹. Мені здалося, що несподівано вернулись мої давні дитячі літа (Н.-Лев., II, 1956, 402); Дитячий сміх розноситься в садах (Сос., Солов. далі, 1957, 81); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
  8. дитячий — Дитячий, -а, -е Дѣтскій. Згадали наші забавки давні, дитячі, — пригадали й дівочі безсумні часи. МВ. ІІ. 179. на дитячий розум перейшов. Впалъ въ дѣтство. Ном. № 6248. Словник української мови Грінченка