Словник української мови в 11 томах

дихаючий

ДИ́ХАЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до ди́хати 1.

Люди тіснилися, щільно пристаючи один до одного, і формувалося одне велике тіло, гаряче, пітне, дихаюче сотнями ротів (Коцюб., І, 1955, 276).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. дихаючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до дихати.  Великий тлумачний словник сучасної мови