дляво
ДЛЯ́ВО, розм., рідко. Присл. до для́вий.
Потім вона перейшла через гостинну важкою ходою і, ступаючи дляво, помаленьку, неначе волокла за собою ноги, сіла на канапу (Н.-Лев., IV, 1956, 122).
Словник української мови (СУМ-11)ДЛЯ́ВО, розм., рідко. Присл. до для́вий.
Потім вона перейшла через гостинну важкою ходою і, ступаючи дляво, помаленьку, неначе волокла за собою ноги, сіла на канапу (Н.-Лев., IV, 1956, 122).
Словник української мови (СУМ-11)