днювати
ДНЮВА́ТИ, дню́ю, дню́єш, недок. Проводити день; робити одноденний відпочинок.
Ох, ви, любії привиддя! Вас зоря прогнала рання. Ви скажіть, куди ви скрились? Де ви днюєте, скажіть? (Л. Укр., IV, 1954, 177);
Йшов я з двома товаришами в розвідку. Днювати довелося якраз біля нашого села (Збан., Любов, 1957, 312).
Днюва́ти й ночува́ти — бути де-небудь весь час або багато часу.
Катерина коло неї І днює й ночує (Шевч., І, 1951, 322);
Він тепер на заводі і днює й ночує (Кучер, Чорноморці, 1956, 397).
Словник української мови (СУМ-11)