днювати
ДНЮВА́ТИ, дню́ю, дню́єш, недок. Проводити день; робити одноденний відпочинок.
Ох, ви, любії привиддя! Вас зоря прогнала рання. Ви скажіть, куди ви скрились? Де ви днюєте, скажіть? (Л. Укр., IV, 1954, 177);
Йшов я з двома товаришами в розвідку. Днювати довелося якраз біля нашого села (Збан., Любов, 1957, 312).
Днюва́ти й ночува́ти — бути де-небудь весь час або багато часу.
Катерина коло неї І днює й ночує (Шевч., І, 1951, 322);
Він тепер на заводі і днює й ночує (Кучер, Чорноморці, 1956, 397).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- днювати — днюва́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- днювати — днюю, днюєш, недок. Проводити день; робити одноденний відпочинок. Днювати й ночувати — бути де-небудь весь час чи багато часу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- днювати — днюва́ти і ночува́ти у кого, де. Постійно, весь час перебувати де-небудь; дуже часто бувати десь, у когось. Село ще спало, як у вікно сільради, де тепер днював і ночував Опришко — його хата розвалилася ще восени,— постукали (Р. Фразеологічний словник української мови
- днювати — Днюва́ти, дню́ю, дню́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- днювати — Днювати, -днюю, -єш гл. Дневать, проводить день. По-під тинню сіромаха і днює й ночує. Шевч. 7. Там будете дні днювати. Лукаш. 116. днювали собі? Привѣтствіе, равносильное выраженіямъ: Какъ провели день? Какъ ваше здоровье? Также и въ болѣе полномъ видѣ: Чи здорові днювали? О. 1862. V. 84. Словник української мови Грінченка