1. Фразеологічний словник української мови

днювати

днюва́ти і ночува́ти у кого, де. Постійно, весь час перебувати де-небудь; дуже часто бувати десь, у когось. Село ще спало, як у вікно сільради, де тепер днював і ночував Опришко — його хата розвалилася ще восени,— постукали (Р. Іваничук); Льоня днював і ночував у невеличкій, заваленій брухтом комірчині на подвір’ї Залізних (В. Козаченко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. днювати — днюва́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. днювати — днюю, днюєш, недок. Проводити день; робити одноденний відпочинок. Днювати й ночувати — бути де-небудь весь час чи багато часу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. днювати — Днюва́ти, дню́ю, дню́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. днювати — ДНЮВА́ТИ, дню́ю, дню́єш, недок. Проводити день; робити одноденний відпочинок. Ох, ви, любії привиддя! Вас зоря прогнала рання. Ви скажіть, куди ви скрились? Де ви днюєте, скажіть? (Л. Укр., IV, 1954, 177); Йшов я з двома товаришами в розвідку. Словник української мови в 11 томах
  5. днювати — Днювати, -днюю, -єш гл. Дневать, проводить день. По-під тинню сіромаха і днює й ночує. Шевч. 7. Там будете дні днювати. Лукаш. 116. днювали собі? Привѣтствіе, равносильное выраженіямъ: Какъ провели день? Какъ ваше здоровье? Также и въ болѣе полномъ видѣ: Чи здорові днювали? О. 1862. V. 84. Словник української мови Грінченка