добренно

ДОБРЕ́ННО, розм.. Присл. до добре́нний.

— Та ви добренно пишете! — здивувався становий (Мирний, IV, 1955, 383).

Значення в інших словниках

1. добренно — добре́нно прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови