добрести

ДОБРЕСТИ́, еду́, еде́ш; мин. ч. добрі́в, добрела́, ло́; док., розм. Повільно, переборюючи втому, слабість, дійти до кого-, чого-небудь, до якого-небудь місця, предмета.

Василина насилу добрела до других дверей (Н.-Лев., II, 1956, 97);

Знесилено добрів [професор] до однієї з лав на набережній і, важко дихаючи, сів (Собко, Скеля.., 1961, 105);

// Не поспішаючи, повільно йдучи, прийти куди-небудь.

— Не налягай так на ноги! Аби надвечір до міста добрести (Мирний, III, 1954, 67);

Десь аж опівдні добрела партія до невеличкої річки (Мушк., Серце.., 1962, 312).

Значення в інших словниках

1. добрести — добрести́ дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. добрести — -еду, -едеш; мин. ч. добрів, добрела, добрело; док., розм. Повільно, переборюючи втому, слабість, дійти до кого-, чого-небудь, до якого-небудь місця, предмета. || Не поспішаючи, повільно йдучи, прийти куди-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. добрести — Добрести́, -бреду́, -бреде́ш; добрі́в, -рела́, -рели́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. добрести — Добрести, -бреду, -деш гл. Перейти черезъ воду. Бреди, старий, за Дунай по калину, як не добредеш, на твою душу згину. Чуб. V. 846.  Словник української мови Грінченка