добросердий

ДОБРОСЕ́РДИЙ, а, е. Який має добре серце; лагідний і чуйний до людей.

Панна Наталя трохи зарозуміла й розпещена дівчина, але.. добросерда (Коб., III, 1956, 251);

Добросерда сестра, смаглява шахтарочка Наташа, доглядає в палаті за ним (Гончар, Людина.., 1960, 198);

// Який виражає добре, лагідне, чуйне ставлення до людей.

Той рух, а можливо, й добросердий вираз на обличчі відразу був помічений голодними (Збан., Сеспель, 1961, 259).

Значення в інших словниках

1. добросердий — добросе́рдий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. добросердий — див. ДОБРОТЛИВИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. добросердий — -а, -е. Який має добре серце; лагідний і чуйний до людей. || Який виражає добре, лагідне, чуйне ставлення до людей.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. добросердий — див. Добрий  Словник синонімів Вусика
5. добросердий — ДО́БРИЙ (готовий прийти на допомогу іншим, сповнений доброти, чуйності; який виражає доброту), ДОБРОСЕ́РДИЙ, ДОБРОСЕ́РДНИЙ, ДОБРОСЕРДЕ́ЧНИЙ, ДУШЕ́ВНИЙ, ДОБРОДУ́ШНИЙ, СЕРДЕ́ЧНИЙ, М'ЯКОСЕ́РДИЙ, ДО́БРЕ́НЬКИЙ розм., ДОБРЯ́ЧИЙ розм., ПРЕДО́БРИЙ підсил. розм.  Словник синонімів української мови
6. добросердий — Добросе́рдий і добросе́рдний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. добросердий — Добросердий, -а, -е Благодушный, добросердечный. І ви ще, одолівши нас, як добрі нас милуєте. О, ви добросерді. Сніп. 87.  Словник української мови Грінченка