довгенько

ДОВГЕ́НЬКО. Присл. до довге́нький.

Старий мій знову зажуривсь, Ходив довгенько коло хати (Шевч., II, 1953, 28);

Остап на піч заліз і, чути, довгенько не спав — ворушився, шарудів (Головко, II, 1957, 388).

Значення в інших словниках

1. довгенько — довге́нько прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. довгенько — Присл. до довгенький.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. довгенько — ДО́ВГО (тривалий час), ЧИМА́ЛО, ЧИМА́ЛУ́ ГОДИ́НУ, ЧИМА́ЛИ́Й ЧАС, ВСЕ (УСЕ́) розм., ДОВГЕ́НЬКО розм.; ПОДО́ВГУ (щоразу). — Чогось довго нашої дівки нема, — Олена ставить на стіл вечерю, заглядає у вікно. — Таки довгенько. (М.  Словник синонімів української мови
4. довгенько — Довго нар. 1) Длинно. 2) Долго, продолжительно. Добро довго пам'ятається, а зло ще довше. Ном. № 4434. ум. довгенько. І довгенько ви жили з ним. МВ. ІІ. 35.  Словник української мови Грінченка