довгенький

ДОВГЕ́НЬКИЙ, а, е. Довший від звичайного; досить довгий.

Лице в неї було довгеньке, внизу гостре і видавалось вперед (Н.-Лев., І, 1956, 76);

Семениха балакала ще довгенький час із Процихою (Март., Тв., 1954, 62);

Біля стоянки таксі вишикувалася довгенька черга (Шовк., Людина.., 1962, 231).

Значення в інших словниках

1. довгенький — довге́нький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. довгенький — -а, -е. Довший від звичайного; досить довгий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. довгенький — див. довгий  Словник синонімів Вусика
4. довгенький — ДО́ВГИЙ (який має велику довжину), ДОВЖЕЛЕ́ЗНИЙ підсил. розм., ДОВЖЕ́ННИЙ підсил. розм., ДОВЖЕ́ЗНИЙ підсил. розм., ПРЕДО́ВГИЙ підсил. розм.; ДОВГУВА́ТИЙ, ДОВГЕ́НЬКИЙ розм. (досить або надто довгий); ДОЗЕ́МНИЙ розм., ДОДІ́ЛЬНИЙ розм.  Словник синонімів української мови
5. довгенький — Довге́нький, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. довгенький — Довгий, -а, -е 1) Длинный. У вола язик довгий, та говорить не може. Ном. № 5388. Чеше довгі коси. Шевч. 25. 2) Долгій, продолжительный. Не за довгий час це зробилося. Н. Вол. у. Дай дні довгі нам жити, щоб тебе хвалити. Чуб. ІІІ. 332. у віку довгий.  Словник української мови Грінченка