Значення в інших словниках
-
довгенький —
довге́нький прикметник
Орфографічний словник української мови
-
довгенький —
-а, -е. Довший від звичайного; досить довгий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
довгенький —
ДО́ВГИЙ (який має велику довжину), ДОВЖЕЛЕ́ЗНИЙ підсил. розм., ДОВЖЕ́ННИЙ підсил. розм., ДОВЖЕ́ЗНИЙ підсил. розм., ПРЕДО́ВГИЙ підсил. розм.; ДОВГУВА́ТИЙ, ДОВГЕ́НЬКИЙ розм. (досить або надто довгий); ДОЗЕ́МНИЙ розм., ДОДІ́ЛЬНИЙ розм.
Словник синонімів української мови
-
довгенький —
Довге́нький, -ка, -ке
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
довгенький —
ДОВГЕ́НЬКИЙ, а, е. Довший від звичайного; досить довгий. Лице в неї було довгеньке, внизу гостре і видавалось вперед (Н.-Лев., І, 1956, 76); Семениха балакала ще довгенький час із Процихою (Март., Тв., 1954, 62); Біля стоянки таксі вишикувалася довгенька черга (Шовк., Людина.., 1962, 231).
Словник української мови в 11 томах
-
довгенький —
Довгий, -а, -е 1) Длинный. У вола язик довгий, та говорить не може. Ном. № 5388. Чеше довгі коси. Шевч. 25. 2) Долгій, продолжительный. Не за довгий час це зробилося. Н. Вол. у. Дай дні довгі нам жити, щоб тебе хвалити. Чуб. ІІІ. 332. у віку довгий.
Словник української мови Грінченка