довгенький

Довгий, -а, -е

1) Длинный. У вола язик довгий, та говорить не може. Ном. № 5388. Чеше довгі коси. Шевч. 25.

2) Долгій, продолжительный. Не за довгий час це зробилося. Н. Вол. у. Дай дні довгі нам жити, щоб тебе хвалити. Чуб. ІІІ. 332. у віку довгий. Долговѣчный. Да бувай же здоров і у віку довгий не сам собою, з своєю жоною. Мет. 330. довга лоза. Игра мальчиковъ, состоящая въ прыганіи черезъ товарищей. О. 1861. XI. 35. (Св.). Ив. 66. Скакати в довгої лози. Левиц. І. дівоча довга лозі. Родъ хороводной игры. О. 1861. XI. С. 35. ум. довгенький, довгесенький. Левиц. Пов. 11.

Значення в інших словниках

1. довгенький — довге́нький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. довгенький — -а, -е. Довший від звичайного; досить довгий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. довгенький — див. довгий  Словник синонімів Вусика
4. довгенький — ДО́ВГИЙ (який має велику довжину), ДОВЖЕЛЕ́ЗНИЙ підсил. розм., ДОВЖЕ́ННИЙ підсил. розм., ДОВЖЕ́ЗНИЙ підсил. розм., ПРЕДО́ВГИЙ підсил. розм.; ДОВГУВА́ТИЙ, ДОВГЕ́НЬКИЙ розм. (досить або надто довгий); ДОЗЕ́МНИЙ розм., ДОДІ́ЛЬНИЙ розм.  Словник синонімів української мови
5. довгенький — Довге́нький, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. довгенький — ДОВГЕ́НЬКИЙ, а, е. Довший від звичайного; досить довгий. Лице в неї було довгеньке, внизу гостре і видавалось вперед (Н.-Лев., І, 1956, 76); Семениха балакала ще довгенький час із Процихою (Март., Тв., 1954, 62); Біля стоянки таксі вишикувалася довгенька черга (Шовк., Людина.., 1962, 231).  Словник української мови в 11 томах