довголітній

ДОВГОЛІ́ТНІЙ, я, є. Який триває багато років.

Мов стародавній дуб-велетень, стояв Захар Беркут серед молодого покоління і міг тепер бачити плоди своєї довголітньої діяльності (Фр., VI, 1951, 36);

Колгосп після довголітнього відставання.. вирівнювався (Вол., Місячне срібло, 1961, 287);

// Який прожив багато років.

Для вивчення особливостей організму при природній старості О. О. Богомолець вважав дуже важливим обслідування організму довголітніх людей (Рад. Укр,. 24.У 1961, 3).

Значення в інших словниках

1. довголітній — довголі́тній прикметник  Орфографічний словник української мови
2. довголітній — -я, -є. Який триває багато років. || Який прожив багато років.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. довголітній — див. довгий; старий  Словник синонімів Вусика
4. довголітній — БАГАТОЛІ́ТНІЙ, ДОВГОЛІ́ТНІЙ, ДОВГОРІ́ЧНИЙ. А вони посідали тоді на канапі, закурили і жадібно кинулись один до одного з розпитами: давні близькі друзі після багаторічної розлуки (А.  Словник синонімів української мови
5. довголітній — Довголі́тній, -ня, -нє  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. довголітній — Довголітній, -я, -є Долголѣтній. Будьте щасливі і довголітні. Черниг. у. Нехай їй вічне царство мені же довголітнє панство. Котл. Ен.  Словник української мови Грінченка