довготелесий
ДОВГОТЕЛЕ́СИЙ, а, е, розм. Високий, худий, незграбний.
Перед ним стояв уже не довготелесий і незграбний Андрійко, а змужнілий, міцний, з блискучими очима повстанець (Панч, Мир, 1937, 183);
*Образно. Серед города стоїть величезна будівля, стоїть вона уряд з другими домами, жовта, довготелеса, із загратованими вікнами (Григ., Вибр., 1959, 399).
Словник української мови (СУМ-11)