довжезний
ДОВЖЕ́ЗНИЙ, а, е, розм. Те саме, що довжеле́зний.
Тінь довжезна від скали лягла на море (Фр., XI, 1952, 204);
На о[б] кладинці стояв довжезний заголовок (Л. Укр., III, 1952, 740);
Вона [кінна армія] має довжезний фронт і посувається дуже повільно (Ірчан, І, 1958, 285).
Словник української мови (СУМ-11)