довчатися

ДОВЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ДОВЧИ́ТИСЯ, чу́ся, чи́шся, док.

1. Завершувати свою освіту; закінчувати вивчати що-небудь.

[Кіндрат Антонович:] Їдь, куди тебе веде твоя думка, довчайся, вишукуй довічної правди (Кроп., II, 1958, 342);

Настуся записалася в якусь школу, щоб довчиться французької мови (Н.-Лев., IV, 1956, 229);

А як кортіло вступити в школу й довчитися на інженера (Ле, Міжгір’я, 1953, 221).

2. Доводити своє навчання до певного строку, межі.

— Я встиг довчитися до восьмого класу, коли несподівано помер батько, залишивши на маму і на мене трьох малюків (Ю. Янов., II, 1954, 18).

3. розм. Довго навчаючись, зазнавати чого-небудь неприємного, небажаного.

— Роки зараз неголодні, а ти так довчилася, що й на себе не схожа (Автом., Щастя.., 1959, 10);

Вчились у Києві ж ви, а до чого довчилися — хто зна. Хутір — це ваш ідеал (Тич., І, 1957, 233).

Значення в інших словниках

1. довчатися — довча́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. довчатися — -аюся, -аєшся, недок., довчитися, -чуся, -чишся, док. 1》 Завершувати свою освіту; закінчувати вивчати що-небудь. 2》 Доводити своє навчання до певного строку, межі. 3》 розм. Довго навчаючись, зазнавати чого-небудь неприємного, небажаного.  Великий тлумачний словник сучасної мови