довчати

ДОВЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОВЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., перех.

1. Доводити навчання кого-небудь до кінця.

—А ти б до нашої вчительки… вона б тебе довчила, — рають хлопці (Коцюб., І, 1955, 298).

2. Вивчати що-небудь до кінця або до певної межі.

[Ганна Семенівна:] Ну, ти, Митрусю, маєш ще довчити цього вірша (Григ., Вибр., 1959, 468).

Значення в інших словниках

1. довчати — довча́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. довчати — -аю, -аєш, недок., довчити, -чу, -чиш, док., перех. 1》 Доводити навчання кого-небудь до кінця. 2》 Вивчати що-небудь до кінця або до певної межі.  Великий тлумачний словник сучасної мови