довчати

довча́ти

-аю, -аєш, недок., довчити, -чу, -чиш, док., перех.

1》 Доводити навчання кого-небудь до кінця.

2》 Вивчати що-небудь до кінця або до певної межі.

Значення в інших словниках

1. довчати — довча́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. довчати — ДОВЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОВЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., перех. 1. Доводити навчання кого-небудь до кінця. —А ти б до нашої вчительки… вона б тебе довчила, — рають хлопці (Коцюб., І, 1955, 298). 2. Вивчати що-небудь до кінця або до певної межі.  Словник української мови в 11 томах