дог

ДОГ, а, ч. Порода великих короткошерстих службових собак з тупою мордою і сильними щелепами, а також собака цієї породи.

За два кроки перед Володею стояв величезний рудий дог, заступаючи дорогу (Донч., III, 1956, 318).

Значення в інших словниках

1. дог — дог іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. дог — -а, ч. Порода великих короткошерстих службових собак із тупою мордою і сильними щелепами, а також собака цієї породи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дог — (від англ. dog – собака) порода службових собак.  Словник іншомовних слів Мельничука