1. Словник української мови в 11 томах

дог

ДОГ, а, ч. Порода великих короткошерстих службових собак з тупою мордою і сильними щелепами, а також собака цієї породи.

За два кроки перед Володею стояв величезний рудий дог, заступаючи дорогу (Донч., III, 1956, 318).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дог — дог іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. дог — -а, ч. Порода великих короткошерстих службових собак із тупою мордою і сильними щелепами, а також собака цієї породи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дог — (від англ. dog – собака) порода службових собак. Словник іншомовних слів Мельничука