договірний

ДОГОВІ́РНИЙ, а, е.

1. Прикм. до до́гові́р.

Неухильне додержання колгоспами і колгоспниками своїх договірних зобов’язань перед державою — непорушний принцип їх участі в розвитку всього народного господарства (Програма КПРС, 1961, 71);

// Обумовлений договором.

Зміцнилася система договірних відносин Радянського Союзу з іншими країнами соціалізму. В цих договорах втілюється братерська дружба наших народів (Резол. XXII з.., 1966, 4).

2. Який уклав договір.

Обидві договірні сторони зобов’язались не порушувати цілісності Тібету (Нова іст., 1957, 140).

Значення в інших словниках

1. договірний — догові́рний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. договірний — [догоув’ірнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. договірний — -а, -е. 1》 Прикм. до договір. || Обумовлений договором. Договірні ціни — ціни, величина яких встановлюється умовами контракту, угоди, за домовленістю між продавцями та покупцями. 2》 Який уклав договір.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. договірний — Договірний, -а, -е Заключающійся въ договорѣ, причитающійся по договору.  Словник української мови Грінченка