договірний
ДОГОВІ́РНИЙ, а, е.
1. Прикм. до до́гові́р.
Неухильне додержання колгоспами і колгоспниками своїх договірних зобов’язань перед державою — непорушний принцип їх участі в розвитку всього народного господарства (Програма КПРС, 1961, 71);
// Обумовлений договором.
Зміцнилася система договірних відносин Радянського Союзу з іншими країнами соціалізму. В цих договорах втілюється братерська дружба наших народів (Резол. XXII з.., 1966, 4).
2. Який уклав договір.
Обидві договірні сторони зобов’язались не порушувати цілісності Тібету (Нова іст., 1957, 140).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- договірний — догові́рний прикметник Орфографічний словник української мови
- договірний — [догоув’ірнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- договірний — -а, -е. 1》 Прикм. до договір. || Обумовлений договором. Договірні ціни — ціни, величина яких встановлюється умовами контракту, угоди, за домовленістю між продавцями та покупцями. 2》 Який уклав договір. Великий тлумачний словник сучасної мови
- договірний — Договірний, -а, -е Заключающійся въ договорѣ, причитающійся по договору. Словник української мови Грінченка