додекафонія

ДОДЕКАФО́НІЯ, ї, ж. Формалістичний метод у музичній творчості, в основу якого покладено атональність з 12-тоновою системою композиції, що зумовлює беззмістовне хаотичне звучання.

Сучасна додекафонія, електронна, конкретна музика буржуазного світу зовсім ігнорує слухача (Мист., 5, 1961, 8).

Значення в інших словниках

1. додекафонія — додекафо́нія іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. додекафонія — -ї, ж. Один із видів композиторської техніки 20 ст., в основу якого покладено атональність з 12-тоновою системою композиції.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. додекафонія — (dodecaphone — дванадцятизвуччя) — один із видів композиторської техніки ХХ ст., такий метод, коли вісь твір будується на дванадцятизвуковій серії. Естетичний сенс Д. полягає в досягненні єдності та логічності зв’язку за відсутності тональних відносин.  Словник-довідник музичних термінів
4. додекафонія — додекафо́нія (від грец. δώδεκα – дванадцять і ...фонія) формалістичний метод музичної композиції, заснований на запереченні ладових зв’язків між звуками і утвердженні абсолютної рівноправності всіх 12 тонів хроматичної гами (без розрізнення стійких і нестійких тонів і без виділення тоніки).  Словник іншомовних слів Мельничука
5. додекафонія — Композиторська техніка, при якій музичний твір ґрунтується на серії 12 звуків (укладених у певній послідовності) та їх варіаціях; започаткована бл. 1908 (Й.М. Гауер), стилізована бл. 1920 (А. Шенберґ).  Універсальний словник-енциклопедія