додержаний
ДОДЕ́РЖАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до доде́ржати.
В цілому не можна говорити про абсолютно чистий, цілком додержаний український чи білоруський тип або характер усіх грамот [XIV ст.] (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 49);
// доде́ржано, безос. присудк. сл.
В перекладі додержано якнайближчої точності щодо тексту (Л. Укр., IV, 1954, 274).
2. у знач. прикм. Доведений до високої якості тривалим зберіганням у відповідних умовах.
В кубках іскрилось додержане вино (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 166).
Словник української мови (СУМ-11)