додільний

ДОДІ́ЛЬНИЙ, а, е, розм.

1. Довгий, до самої долівки, викроєний з суцільного шматка матерії (перев. полотна).

Мати у білій сорочці додільній, білою хусткою зав’язана, лежить на лавці (Вовчок, VI, 1956, 225);

Додільна сорочка з вставкою, виготовленою з льняного полотна, прикрашалась на рукавах і внизу витканими кольоровими горизонтальними смужками (Матеріали з етногр.., 1956, 58).

2. рідко. Високої якості.

— На ввесь вік постачить згадувати та радіти, що довелося хоч одну річ зробити додільну (Л. Янов., І, 1959, 120).

Значення в інших словниках

1. додільний — доді́льний прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. додільний — -а, -е, розм. 1》 Довгий, до самої долівки, викроєний з суцільного шматка тканини (перев. полотна). 2》 рідко. Високої якості.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. додільний — див. умілий  Словник синонімів Вусика
4. додільний — ДО́ВГИЙ (який має велику довжину), ДОВЖЕЛЕ́ЗНИЙ підсил. розм., ДОВЖЕ́ННИЙ підсил. розм., ДОВЖЕ́ЗНИЙ підсил. розм., ПРЕДО́ВГИЙ підсил. розм.; ДОВГУВА́ТИЙ, ДОВГЕ́НЬКИЙ розм. (досить або надто довгий); ДОЗЕ́МНИЙ розм., ДОДІ́ЛЬНИЙ розм.  Словник синонімів української мови
5. додільний — Доді́льний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)