доказовість

ДОКАЗО́ВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до доказо́вий.

Письменник широко використовує історичні документи.., мемуари і спогади. Все це надавало творові достовірності і доказовості (Рад. літ-во, 3, 1961, 49).

Значення в інших словниках

1. доказовість — доказо́вість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. доказовість — -вості, ж. Абстр. ім. до доказовий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. доказовість — Довідність  Словник чужослів Павло Штепа
4. доказовість — ДОКАЗОВІСТЬ — найважливіша властивість правильного умовиводу, міркування; полягає в обґрунтуваності тези аргументами, внаслідок чого теза обов'язково має бути визнана істинним судженням. Д. — необхідна властивість міркувань, що приводить до розширення знань (див. доведення).  Філософський енциклопедичний словник