докумекати
ДОКУМЕ́КАТИ, аю, аєш, док,, розм. Те саме, що докуме́катися.
— Тарасе Демидовичу! Все зрозуміло! Все ясно! Не докумекав, по-старому, по стандарту пішов. План переглянемо (Збан., Малин. дзвін, 1958, 171);
Коли зник [хлопець], аж тоді я докумекав, що треба було затримати або хоч запитати — хто він? (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 24).
Словник української мови (СУМ-11)