докурений

ДОКУ́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до докури́ти.

— Отак і я, як оця цигарка докурена: тлію з одбитими печінками! (Головко, II, 1957, 119).

Значення в інших словниках

1. докурений — доку́рений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. докурений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до докурити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. докурений — Доку́рений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)