долоня
ДОЛО́НЯ, і, ж. Внутрішній бік кисті руки.
Баба Тимчиха закрила лице долонями (Стеф., І, 1949, 41);
Старий почав терти широкою шорсткою долонею лоба (Панч, Синів.., 1959, 7);
*Образно. Важка долоня мороку затуляє очі (Чаб., Балкан, весна, 1960, 99);
*У порівн. На ліву руч від бурти розіслався степ, рівний, як долоня (Мирний, IV, 1955, 7).
◊ Як на доло́ні — дуже добре видно.
Вони мене не бачать, а мені їх обох видно, як на долоні (Н.-Лев., II, 1956, 15).
Словник української мови (СУМ-11)