долото
ДОЛОТО́, а́, с.
1. Інструмент для видовбування отворів, заглиблень і т. ін.
Десь в льохах познаходили здорові кам’яні плити, де були видовбані долотом слова про давні дії царства (Н.-Лев., IV, 1956, 32);
Почали [розбійники] долотами пробивати задню стіну в царській палаті (Калин, Закарп. казки, 1955,27);
*У порівн. — В мене дзьоб, як долото (Біл., Пташ. голоси, 1956. 9).
2. Різальна частина культиватора для прополювання і розпушування в міжряддях грунту.
Глибоке розпушування провадять долотами (по три на кожне міжряддя) (Колг. Укр., 5, 1959, 21).
Словник української мови (СУМ-11)