долу

ДО́ЛУ, присл. Вниз, до землі.

На мить князівна скинула очима вгору.. і зразу ж смиренно затопила зір долу (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 695);

Високо над головою батько плавно піднімає сокиру, рвучко опускає її долу, тешучи довгу смерекову деревину (Чендей, Поєдинок, 1962, 247).

Значення в інших словниках

1. долу — до́лу прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. долу — присл. Вниз, до землі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. долу — див. униз  Словник синонімів Вусика
4. долу — ВНИЗ (УНИ́З) (у напрямі до низу, до землі), ДОНИ́ЗУ, ДОДО́ЛУ, ДО́ЛУ, ДО́ЛІ, НАНИ́З, ВДОЛИ́НУ (УДОЛИ́НУ) діал., НАДОЛИ́НУ діал. Вона полізла по драбинці вниз (Ю. Яновський); Униз грізно падали водоспади (Я.  Словник синонімів української мови