долубати ДОЛУБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. і неперех., розм. Те саме, що длу́бати. Словник української мови (СУМ-11)
Значення в інших словниках долубати — долуба́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови долубати — -аю, -аєш, недок., перех. і неперех., розм. Те саме, що длубати. Великий тлумачний словник сучасної мови долубати — ДОВБА́ТИ (ДОВБТИ́ рідше) (ударяючи твердим предметом, порушувати цілісність чогось), РОЗДО́ВБУВАТИ, ДЛУ́БАТИ розм., ДОЛУБА́ТИ заст., ДЗЮ́БА́ТИ діал.; ПРОДО́ВБУВАТИ (отвір, дірку); ВИДО́ВБУВАТИ (заглибину, ямку). — Док. Словник синонімів української мови долубати — Долуба́ти, -ба́ю, -єш гл. = длубати. Почав долубать. Продолубав таку вже дірочку, шо й кулак улізе. Грин. ІІІ. 336. Словник української мови Грінченка