долубати

Долуба́ти, -ба́ю, -єш

гл. = длубати. Почав долубать. Продолубав таку вже дірочку, шо й кулак улізе. Грин. ІІІ. 336.

Значення в інших словниках

1. долубати — долуба́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. долубати — -аю, -аєш, недок., перех. і неперех., розм. Те саме, що длубати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. долубати — ДОВБА́ТИ (ДОВБТИ́ рідше) (ударяючи твердим предметом, порушувати цілісність чогось), РОЗДО́ВБУВАТИ, ДЛУ́БАТИ розм., ДОЛУБА́ТИ заст., ДЗЮ́БА́ТИ діал.; ПРОДО́ВБУВАТИ (отвір, дірку); ВИДО́ВБУВАТИ (заглибину, ямку). — Док.  Словник синонімів української мови
4. долубати — ДОЛУБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. і неперех., розм. Те саме, що длу́бати.  Словник української мови в 11 томах