1. Словник української мови Грінченка

долубати

Долуба́ти, -ба́ю, -єш

гл. = длубати. Почав долубать. Продолубав таку вже дірочку, шо й кулак улізе. Грин. ІІІ. 336.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. долубати — долуба́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. долубати — -аю, -аєш, недок., перех. і неперех., розм. Те саме, що длубати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. долубати — ДОВБА́ТИ (ДОВБТИ́ рідше) (ударяючи твердим предметом, порушувати цілісність чогось), РОЗДО́ВБУВАТИ, ДЛУ́БАТИ розм., ДОЛУБА́ТИ заст., ДЗЮ́БА́ТИ діал.; ПРОДО́ВБУВАТИ (отвір, дірку); ВИДО́ВБУВАТИ (заглибину, ямку). — Док. Словник синонімів української мови
  4. долубати — ДОЛУБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. і неперех., розм. Те саме, що длу́бати. Словник української мови в 11 томах