домен
ДОМЕ́Н, у, ч. Особисте земельне володіння середньовічного феодала.
В його [київського великого князя] безпосередньому володінні зосереджувалася значна частина древньоруської території, якою він управляв з допомогою посадників як своїм доменом (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 566).
Словник української мови (СУМ-11)