домоволодіння

ДОМОВОЛОДІ́ННЯ, я, с.

1. Володіння домом (у 1 знач.).

2. Один або декілька будинків, що є чиєю-небудь власністю.

Домоволодінням вважається один або кілька будинків з приналежними до них будівлями, що є на тій самій земельній ділянці (Цив. кодекс УРСР, 1950, 34).

Значення в інших словниках

1. домоволодіння — домоволоді́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. домоволодіння — -я, с. 1》 Володіння домом (у 1 знач.). 2》 Один або декілька будинків, що є чиєю-небудь власністю.  Великий тлумачний словник сучасної мови