домоволодіння
ДОМОВОЛОДІ́ННЯ, я, с.
1. Володіння домом (у 1 знач.).
2. Один або декілька будинків, що є чиєю-небудь власністю.
Домоволодінням вважається один або кілька будинків з приналежними до них будівлями, що є на тій самій земельній ділянці (Цив. кодекс УРСР, 1950, 34).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- домоволодіння — домоволоді́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- домоволодіння — -я, с. 1》 Володіння домом (у 1 знач.). 2》 Один або декілька будинків, що є чиєю-небудь власністю. Великий тлумачний словник сучасної мови