доморослий
ДОМОРО́СЛИЙ, а, е.
1. Вирощений дома, у своєму господарстві; домашній, свій.
Щодня ходив [Микита] до зборні, безупинно смоктав доморослий тютюн (Кир., Вибр., 1960, 89).
2. перен. Який самотужки навчився чого-небудь.
Коли генерал згадав про мене, то зразу покликав мене і звелів доморослому кравцеві обшити мене (Минуле укр. театру, 1953, 16);
Це доморослий вчитель лікнепу на хуторі, що зовсім ліквідував неписьменність (Ірчан, II, 1958, 397);
// Який не характеризується високими, позитивними якостями, достоїнствами.
Старий поет, старий письменник зростав або в поміщицьких маєтках, або в «салонах» доморослої курдупельної буржуазії (Еллан, II, 1958, 159);
Виразник доморослого ніцшеанства.
Словник української мови (СУМ-11)