домробітниця

ДОМРОБІТНИ́ЦЯ, і, ж. Жінка, що обслуговує по найму господарство однієї особи або якої-небудь родини; домашня робітниця.

— Це у мене домробітниця, приходить удень, порядкує, — таємниче шепнув він (Хижняк, Невгамовна, 1961, 75).

Значення в інших словниках

1. домробітниця — домробітни́ця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. домробітниця — -і, ж. Жінка, найнята для ведення господарства та виконання домашньої роботи.  Великий тлумачний словник сучасної мови