донесхочу
ДОНЕ́СХОЧУ, присл., розм. До повного задоволення, скільки завгодно.
Наситившись донесхочу вареним і печеним, втікачі залягли спати (Добр., Очак. розмир, 1965, 61);
Набалакавшись донесхочу, всі вийшли, щоб провести гостя (Руд., Остання шабля, 1959, 566).
Словник української мови (СУМ-11)