донос
ДОНО́С, у, ч. Таємно подані відомості (перев. керівним особам) із звинуваченням кого-небудь у чомусь.
Причиною другого арешту Шевченка був донос на нього одного з офіцерів Оренбурзького гарнізону (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 338).
Словник української мови (СУМ-11)