доноситися
ДОНО́СИТИСЯ, ситься, недок., ДОНЕСТИ́СЯ, се́ться; мин. ч. доні́сся, донесла́ся, ло́ся; док. Поширюючись, досягати чийого-небудь слуху, нюху (про звуки, запахи).
Марина співає, а її тонкий та дзвінкий голос доноситься через стіну до Олексія Івановича (Мирний, IV, 1955, 232);
Гуркіт грому доносився здалеку тихо і неясно (Собко, Зор. крила, 1950, 12);
До кімнати ледве чутно донісся далекий гудок (Досв., Вибр., 1959, 193).
ДОНО́СИТИСЯ див. доно́шуватися.
Словник української мови (СУМ-11)