допевнюватися
ДОПЕ́ВНЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і ДОПЕВНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ДОПЕ́ВНИТИСЯ, нюся, нишся, док., рідко.
1. Те саме, що переко́нуватися.
[Мичковський:] Свати збираються до вас сьогодні, хотять допевнитись: чи все готово до весілля? (К.-Карий, II, 1960, 214);
— Сього вечора я допевнилась, що концерти і сповнення обов’язку не можуть разом ужитись (Л. Укр., III, 1952, 536).
2. Домагатися чого-небудь.
— Гей, ви, міністри! — гукає боєць на пусті місця палати. — Ходіть-но сюди, маю з вами бесідувати. Буду свого допевнятись (Гончар, І, 1954, 266).
Словник української мови (СУМ-11)