допіру

ДОПІ́РУ, діал.

1. присл. Тільки що, щойно.

Де був допіру, — Ларько вже забув, та й навіщо йому теє знати: де був — нема тепер (Вас., І, 1959, 104);

Вона була свіжа, ніби допіру вийшла з моря (Кучер, Чорноморці, 1956, 14).

2. спол. Тільки.

— Дивись, Романе, тобі всюди і шана, і хвала. Допіру глянуть на твої погони, на п’ятикутну зірку.., одразу капелюхи з голів… (Вітч., 1, 1947, 22).

Значення в інших словниках

1. допіру — допі́ру 1 прислівник незмінювана словникова одиниця допі́ру 2 сполучник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. допіру — пр., недавно, щойно, от-от; доперва, допіро.  Словник синонімів Караванського
3. допіру — 1》 присл. Тільки що, щойно. 2》 спол. Тільки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. допіру — допіру тільки, лише (ст): Він завжди іде о 10-ій на Високий Замок, а тепер допіру восьма (Тарнавський З.)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. допіру — див. недавно  Словник синонімів Вусика
6. допіру — ЩО́ЙНО присл. (зовсім недавно, майже зараз), ТІ́ЛЬКИ, ТІ́ЛЬКИ ЩО, ТІ́ЛЬКИ-НО, ТІ́ЛЬКИ-ТІ́ЛЬКИ підсил., ДОПІ́РУ, ЛЕ́ДВЕ, ЛЕДЬ, ЛЕ́ДВЕ-ЛЕ́ДВЕ підсил., ЛЕДЬ-ЛЕ́ДЬ підсил., ЛЕ́ДВЕ-ЛЕДЬ підсил., ЛЕ́ДВЕ-НЕ-ЛЕДВЕ підсил., ЗАЛЕ́ДВЕ розм., ТІЛЬ-ТІ́ЛЬ підсил. розм.  Словник синонімів української мови
7. допіру — Допі́ро і допі́ру, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. допіру — Допіро, допіру нар. Теперь только, лишь только, только что. Драг. 44, 45. Грин. ІІІ. 360. Чуб. II. 45. Чого я тужу, чого я нужуся? Чого я допіро плакати учуся? Чуб. 450. Радий, наче допіро народився. Рудч. Ск. II. 160.  Словник української мови Грінченка