доп’ясти

ДОП’ЯСТИ́ і ДОПНУ́ТИ, пну́, пне́ш, док., розм. Дістати що-небудь.

— Де це ви таку збрую доп’яли, сусіде? — спитав Косенко (Коп., Сусіди, 1955, 10);

— Ви ж, дівчата, біля печі порайтесь, а я побіжу. Гляди, хоч хустку допну, а то прийде весна, на люди ні в чому вийти (Кир., Вибр., 1960, 300).

Значення в інших словниках

1. доп’ясти — Доп’я́сти́, див. допина́ти  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)