доробка

ДОРО́БКА, и, ж. Дія за знач. доробля́ти, дороби́ти.

За кілька днів до від’їзду Михайло Лукич узяв сюїту й заявив, що вона вимагає кардинальної доробки (Дмит., Розлука, 1957, 183).

Значення в інших словниках

1. доробка — доро́бка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. доробка — -и, ж. Дія за знач. доробляти, доробити.  Великий тлумачний словник сучасної мови