1. Словник української мови в 11 томах

доробка

ДОРО́БКА, и, ж. Дія за знач. доробля́ти, дороби́ти.

За кілька днів до від’їзду Михайло Лукич узяв сюїту й заявив, що вона вимагає кардинальної доробки (Дмит., Розлука, 1957, 183).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доробка — доро́бка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. доробка — -и, ж. Дія за знач. доробляти, доробити. Великий тлумачний словник сучасної мови